Найкращий куточок Волині - с. Синове

"Пристань душі" - с. Солов'ї

    Свято -Миколаївський чоловічий монастир в Мильцях багатий своєю історією. Тут по-особливому відчувається милість Божа. Сюди ніколи не переривалась вервечка паломників, які поспішали   побувати на благодатній святій землі .

         На   березі  тихоплинної   річки  Турії , що  несе  свої  води  через  сіножаті, розкинулось  невеличке  поліське  село  Мильці, відоме   на  всю  Україну  і  за  її  межами   пам’яткою  архітектури  та  культури  -  Свято – Миколаївським  чоловічим  монастирем,  заснованим  у  1542 році  князем  Ф. А. Сангушком.

       Минали  роки,десятиліття, віки, змінювалося  життя, змінювались  погляди  і  вірування  людей, а  монастир  процвітав, укріплявся  і  продовжував  бути  твердинею  святого  Православ’я.

       З  поширенням  католицизму  на  західних  землях  України   Миколаївський  монастир  з  православного  на  деякий  час  став  уніатським. Але  з  Божою  допомогою  обитель  знову  повернулась  в  лоно  Православної  церкви.

        Проте  сталось  так, що  28  жовтня  1947  року  цей  дорогоцінний  пам’ятник  давнини  був  закритий. На  його  території  розпочав  свою  діяльність  психоневрологічний  будинок – інтернат  для  престарілих…

           І  ось  спекотного  літнього  дня  17  серпня  1993 року  в  селі  Мильцях  на  велике  здивування  місцевих  жителів  несподівано  з’явилися  двоє  молодих  людей  у  довгому  чорному  одязі. Це  до  Свято – Миколаївської  чоловічої  обителі   повернулися  нові  справжні  господарі,  і  розпочали  в  сплюндрованому  грішниками  місці  нове  відродження  святині.

Біля  тихого  плеса  ріки

сталось  чудо  велике  з  чудес

Білим  птахом  пішов  у віки,

з  забуття   монастир  наш  воскрес.

Він  для  нас  у  пітьмі  поводир,

що  направить  на  шлях  каяття.

Світла  пристань  душі – монастир,

що  веде  нас  у  вічне  життя

  

        Тут  по-особливому  відчувається  милість  Божа…

       Чи  в  спекотне  літо, чи  в  дощову   осінню  негоду, чи  в  тріскучі  зимові  морози  із   сніговими  завалами  на   дорозі, чи  у  весняну  ожеледицю  сюди  ніколи  не переривалася  вервечка   паломників, які  поспішали  побувати  на  благодатній  святій  землі. 

   Хочеться, щоб  у  житті  кожної  людини  прокинувся  потяг  до  духовного   і щоб   стежиною   до   духовної  краси  стала   Милецька  обитель, найкращий  куточок   Волині!

Підготувала учениця 9 класу

ЗОШ І-ІІ ступеня с. Солов’ї

Старовижівського району

Марія Римар

Найкращий куточок Волині - табір "Віфанія"

Найкращий куточок Волині с.Кримне

  Рідний край! Скільки величі, краси та доброти втілено в цих двох словах. Адже рідний край – це немов би батькова колиска, яка безсмертно жевріє у наших серцях. До якої ми готові щодня і щоночі приходити серцем і радіти душею.

        У кожного з нас є своя Батьківщина, проте допоки ми живемо і, вдивляємось в небо, розуміємо, що воно в нас спільне, допоки ми будемо вірними патріотами нашої землі!

        Неповторною для мене, цікавою й, на жаль, багато в чому забутою і маловивченою є історія села Кримне, яке ще в сиву давнину облюбувало  собі Поліську низовину. Саме тут , в центрі Західного Полісся, серед луків, боліт і озер, серед борів з непрохідними нетрями й хащами з давніх-давен вирувало життя.

         Кримне розташоване на Поліській низовині в долині річки Прип'ять в пн. – зх. частині Старовижівського району у Волинській області.

Назва села походить від слова «кремінь», оскільки розташоване воно «на піщано-кремнистому згір’ю».

          На березі місцевого озера Домашнє ще в 1935 році українським дослідником О.Цинкаловським була відкрита мезолітична стоянка первісних людей.

          Кримненчани пишаються тим, що у їхньому поселенні, єдиному на всю Україну (і не тільки), колись існувала дорога із кінських зубів. Доріжка була викладена у панському маєтку графів Браницьких у 20-60 роках XIX ст. її довжина становила близько 500 метрів, ширина -0,7-0,8м. за легендою, кінські зуби – це все що залишилось від кінноти відступаюча з Росії в 1812 році французької армії Наполеона Бонапарта. До цих пір у маєтку Браницьких збереглась криниця із чистою джерельною водою, яка не замерзає навіть у великі морози.

          Серед мальовничих кримненських пейзажів є такий, який важко оминути. Це віковий сосновий бір з особливими хвойними ароматами та щебетом лісових птахів. Посеред цього казкового краєвиду й природної довершеності, справжньою перлиною виглядає база відпочинку з лірично-загадковою назвою «Срібниця».

          Одного разу відчувши переваги волинського курорту, ви повертатиметесь сюди знову і знову…

  

                                                                     Підготувала учениця 9 класу

                                                                     Міндер Анжела Василівна

                                                                   с.Мокре, Старовижівський район

"Моє рідне село" с. Стара Гута

Найкращий куточок Волині с. Дубечне

Вшанування пам'яті Володимира Великого

   З нагоди вшанування пам'яті Володимира Великого 28 липня були проведені народні читання. До яких долучились працівники центральної районної і дитячої бібліотек та читачі. В програмі також були:
                          -  Бліцопитування "Володимир Великий і Україна".
                          -  Огляд літератури "Видатні постаті в історії України".
                          -  Конкурс малюнка "Україна в нас єдина".      
                          -  Дитячі розваги: вікторина. ігри.
                          -  Віртуальна подорож "Київська держава часів Володимира Великого".