Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятниця, 31 липня 2015 р.

"Пристань душі" - с. Солов'ї


    Свято -Миколаївський чоловічий монастир в Мильцях багатий своєю історією. Тут по-особливому відчувається милість Божа. Сюди ніколи не переривалась вервечка паломників, які поспішали   побувати на благодатній святій землі .
         На   березі  тихоплинної   річки  Турії , що  несе  свої  води  через  сіножаті, розкинулось  невеличке  поліське  село  Мильці, відоме   на  всю  Україну  і  за  її  межами   пам’яткою  архітектури  та  культури  -  Свято – Миколаївським  чоловічим  монастирем,  заснованим  у  1542 році  князем  Ф. А. Сангушком.
       Минали  роки,десятиліття, віки, змінювалося  життя, змінювались  погляди  і  вірування  людей, а  монастир  процвітав, укріплявся  і  продовжував  бути  твердинею  святого  Православ’я.
       З  поширенням  католицизму  на  західних  землях  України   Миколаївський  монастир  з  православного  на  деякий  час  став  уніатським. Але  з  Божою  допомогою  обитель  знову  повернулась  в  лоно  Православної  церкви.
        Проте  сталось  так, що  28  жовтня  1947  року  цей  дорогоцінний  пам’ятник  давнини  був  закритий. На  його  території  розпочав  свою  діяльність  психоневрологічний  будинок – інтернат  для  престарілих…
           І  ось  спекотного  літнього  дня  17  серпня  1993 року  в  селі  Мильцях  на  велике  здивування  місцевих  жителів  несподівано  з’явилися  двоє  молодих  людей  у  довгому  чорному  одязі. Це  до  Свято – Миколаївської  чоловічої  обителі   повернулися  нові  справжні  господарі,  і  розпочали  в  сплюндрованому  грішниками  місці  нове  відродження  святині.

Біля  тихого  плеса  ріки
сталось  чудо  велике  з  чудес
Білим  птахом  пішов  у віки,
з  забуття   монастир  наш  воскрес.

Він  для  нас  у  пітьмі  поводир,
що  направить  на  шлях  каяття.
Світла  пристань  душі – монастир,
що  веде  нас  у  вічне  життя
  
        Тут  по-особливому  відчувається  милість  Божа…
       Чи  в  спекотне  літо, чи  в  дощову   осінню  негоду, чи  в  тріскучі  зимові  морози  із   сніговими  завалами  на   дорозі, чи  у  весняну  ожеледицю  сюди  ніколи  не переривалася  вервечка   паломників, які  поспішали  побувати  на  благодатній  святій  землі. 

   Хочеться, щоб  у  житті  кожної  людини  прокинувся  потяг  до  духовного   і щоб   стежиною   до   духовної  краси  стала   Милецька  обитель, найкращий  куточок   Волині!




















Підготувала учениця 9 класу
ЗОШ І-ІІ ступеня с. Солов’ї
Старовижівського району

Марія Римар

Немає коментарів:

Дописати коментар