Загальна кількість переглядів сторінки

пʼятниця, 16 жовтня 2015 р.

Поетичними осінніми стежками

Хай усім буде затишно з нами,
Хоч за вікнами дощик шумить.
Поговорим про осінь віршами,
І хай музика ніжно звучить.


      16 жовтня в Старовижівській районній бібліотеці для дітей була проведена літературна гра-подорож "Поетичними осінніми стежками". Учасниками свята учні 4-А класу мандрували різними стежками, на яких вони співали пісні про осінь,



декламували вірші, розповідали прислів'я, відгадували загадки



і навіть смакували поетичним осіннім борщем.

Дуже цікавою і захоплюючою була пісня "Ходить гарбуз по городу" під час якої діти виконували танець овочів.





Не зважаючи на холод за вікном свято пройшло в теплій і дружній атмосфері.



понеділок, 28 вересня 2015 р.

Ярмарок непересічних бібліотечних ідей

27 вересня у Старій Вижівці відбувся бібліотечний ярмарок "Марафон непересічних бібліотечних ідей",





на який районна бібліотека для дітей представила бібліобалаганчик «Що читати? Де вивчати? Як грати?». 









   Тут відвідувачі покрутили «Колесо фортуни» та перевірили знання з літератури,




 взяли участь у літературній вікторині «Чарівна скарбничка казок»,




відвідали галерею юного художника і намалювали спільний малюнок «Діти Старовижівщини за мир в Україні», 










   а найменші діти відвідали «Іграшковий Чудо-острів».






 
Діти зі своїми батьками були активними учасниками ярмарку, брали участь у конкурсах та отримували заохочувальні призи.




пʼятниця, 21 серпня 2015 р.

Моя Україна. Погляд у майбутнє...

     На землі, напевно, немає народів з «легкою» історією. Кожному народо­ві випадали на долю важкі випробування. Але саме в роки найжорстокіших іспитів розкри­ваються сильні і слабкі національні риси. Для чого потрібно знати своє коріння? Адже всі, напевно, добре знають, що без мину­лого немає майбутнього.


     Напередодні Дня Незалежності в старовижівській районній бібліотеці для дітей була проведена година спілкування "Моя Україна. Погляд у майбутнє...".


     Присутні здійснили віртуальний екскурс у минуле, дізнались про історію державних символів України.


     Уявивши, що потрапили в Україну 2050-го року діти спрогнозували майбутнє нашої держави за формулою: "Я бачу Україну...", "Я хотів би щоб Україна...".



     За допомогою вікторини "Моя Україна" учні удосконалили свої знання про історію нашої держави.




     Попри всі щоденні турботи і негаразди пам'ятайте - зміст державної незалежності визначаємо ми. своєю працею, інтелектуальними злетами, вірою в Україну. і співати мало "Ще не вмерла...", і радіти мало, що не вмерла, треба жити, щоб жила вона.



Не розчаровуйсь в Україні,
Лиш зрозумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині - 
У себе спершу запитай.
Вір, що мине важка пора,
Розквітне пишний цвіт калини
В садах достатку і добра!

пʼятниця, 31 липня 2015 р.

Найкращий куточок Волині - с. Синове

"Пристань душі" - с. Солов'ї


    Свято -Миколаївський чоловічий монастир в Мильцях багатий своєю історією. Тут по-особливому відчувається милість Божа. Сюди ніколи не переривалась вервечка паломників, які поспішали   побувати на благодатній святій землі .
         На   березі  тихоплинної   річки  Турії , що  несе  свої  води  через  сіножаті, розкинулось  невеличке  поліське  село  Мильці, відоме   на  всю  Україну  і  за  її  межами   пам’яткою  архітектури  та  культури  -  Свято – Миколаївським  чоловічим  монастирем,  заснованим  у  1542 році  князем  Ф. А. Сангушком.
       Минали  роки,десятиліття, віки, змінювалося  життя, змінювались  погляди  і  вірування  людей, а  монастир  процвітав, укріплявся  і  продовжував  бути  твердинею  святого  Православ’я.
       З  поширенням  католицизму  на  західних  землях  України   Миколаївський  монастир  з  православного  на  деякий  час  став  уніатським. Але  з  Божою  допомогою  обитель  знову  повернулась  в  лоно  Православної  церкви.
        Проте  сталось  так, що  28  жовтня  1947  року  цей  дорогоцінний  пам’ятник  давнини  був  закритий. На  його  території  розпочав  свою  діяльність  психоневрологічний  будинок – інтернат  для  престарілих…
           І  ось  спекотного  літнього  дня  17  серпня  1993 року  в  селі  Мильцях  на  велике  здивування  місцевих  жителів  несподівано  з’явилися  двоє  молодих  людей  у  довгому  чорному  одязі. Це  до  Свято – Миколаївської  чоловічої  обителі   повернулися  нові  справжні  господарі,  і  розпочали  в  сплюндрованому  грішниками  місці  нове  відродження  святині.

Біля  тихого  плеса  ріки
сталось  чудо  велике  з  чудес
Білим  птахом  пішов  у віки,
з  забуття   монастир  наш  воскрес.

Він  для  нас  у  пітьмі  поводир,
що  направить  на  шлях  каяття.
Світла  пристань  душі – монастир,
що  веде  нас  у  вічне  життя
  
        Тут  по-особливому  відчувається  милість  Божа…
       Чи  в  спекотне  літо, чи  в  дощову   осінню  негоду, чи  в  тріскучі  зимові  морози  із   сніговими  завалами  на   дорозі, чи  у  весняну  ожеледицю  сюди  ніколи  не переривалася  вервечка   паломників, які  поспішали  побувати  на  благодатній  святій  землі. 

   Хочеться, щоб  у  житті  кожної  людини  прокинувся  потяг  до  духовного   і щоб   стежиною   до   духовної  краси  стала   Милецька  обитель, найкращий  куточок   Волині!




















Підготувала учениця 9 класу
ЗОШ І-ІІ ступеня с. Солов’ї
Старовижівського району

Марія Римар